Доповідь на тему:
Легіон Українських Січових Стрільців
Легіон Українських Січових Стрільців (ЛУСС) – українська військова частина у складі австрійської армії, що діяла на російському фронті 1914-18. У серпні 1914 Головна Українська Рада у Львові створила Бойову управу УСС, яка звернулась до австрійського уряду з проханням дозволити сформувати Легіон Українських січових стрільців. Попри отриману згоду, від перших днів створення частини їй чинилися перешкоди. На прохання відкликати з військ 100 українських старшин цісарське командування виділило лише 16, серед них Г. Коссака, С. Горука, В. Дідушка, Д. Вітовського та ін. Для ЛУСС австрійці передали 100 однозарядних крісів, які ще 1888 були зняті з озброєння. Всього до ЛУСС зголосилось 28 тис. Галичан, яких вистачило б на формування двох піхотних дивізій, але уряд і польські політичні кола, побоюючись створення українського війська, обмежили чисельність 2-ма тис. Основна маса галичан – понад 100 тис. – була мобілізована до частин, які відправлено подалі від України, на італійський фронт. Невишколених січовиків австрійське командування вирішило одразу ж кинути на фронт проти наступаючих російських військ, де на легіон чекала неминуча загибель.
Але тодішній тимчасовий командир Т. Рожанковський, відмовився виконувати авантюрний наказ, за що й був усунутий з посади. Під командуванням М. Галущинського 3.9.1914 новобранці прийняли у Стрию (Львів уже був окупований царськими військами) присягу і відбули на доукомплектування у закарпатські села Горонда і Страбичій під Мукачеве. Ядро легіону становили активісти січового, сокільського і пластового руху, вчорашні гімназисти та студенти. Серед новобранців були й дівчата-студентки. Наприкінці вересня 1915 стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими козацькими частинами в районі Верецького і Ужоцького перевалів. У жовтні 1915 січовики у складі 55-ї австрійської дивізії перейшли у контрнаступ, подолали перевали і відбили противника Борислав, Дрогобич і Стрий. Тільки коли російське командарм генерал О. Брусилов перекинув з-під Перемишля резерви, йому вдалося відновити становище. ЛУСС відійшов до Карпат. На початку березня 1915 січові стрільці зайняли позиції на схилах Маківки. Після захоплення восени 1914 Галичини, російська армія генерала М. Іванова розгорнула наступ через Карпати з метою прорватись в Угорщину. Штурм російськими підрозділами позицій ЛУСС розпочався в ніч з 28 на 29.4. Протягом 29.4. – 2.5. тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за р. Головчанку. Найбільшої напруги бої досягли 1-2.5.1915.
На Маківці загинули 42 січовики, 72 зазнали поранень, 35 потрапило до полону. Наприкінці серпня 1915 галицькі курені знову втягнулися в запеклі бої в подільських степах між Серетом і Стрипою. 2.11. зусиллями стрілецьких куренів було ліквідовано прорив росіян на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні щойно реорганізований полк УСС (командант генерал Г. Коссак) втратив убитими, полоненими й пораненими понад 1000 старшин і стрільців. Зиму 1915-16 полк УСС перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньої роботою. На весні 1916 до полку долинула трагічна вість про смерть І. Франка, який останні місяці свого життя провів у львівському „Приюті для хворих і виздоровців УСС”. Його сини Петро і Тарас служили в легіоні. На похорон славетного письменника 31.5. прибула з фронту велика стрілецька делегація на чолі з генералом Г.Коссаком. Січовики виносили домовину і супроводжували її катафалк до Личаківського цвинтаря, де на могилі поклали вінок з написом: „Великому каменяреві. Ми ломимо скалу”.
У ході Брусилівського прориву влітку 1916 цісарське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливіший відтинок фронту – шлях із Підгаєць на Бережани. На Лисоні полк УСС втратив 150 чоловік убитими і декілька сот стрільців потрапили у російський полон, у табори Симбірська і Царицина.
Залишки полку виведено в тил, переформовано і призначено нового команданта, яким став Ф. Кікаль. В...
